Полічи́ти ре́бра — сильно побити.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
полічити — 1 дієслово доконаного виду порахувати полічити 2 дієслово доконаного виду полікувати рідко … Орфографічний словник української мови
полічений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до полічити 1), 2). || полі/чено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
полічення — я, с., рідко. Дія за знач. полічити … Український тлумачний словник
полічитися — і/читься, док. Пас. до полічити … Український тлумачний словник
ополоучити — ОПОЛОУЧ|ИТИ (4*), ОУ, ИТЬ гл. 1.Добиться, заполучить: тъгда тѣхъ ѡставль. къ въторымъ пристѹпаѥть. ѹдобѣѥ сихъ надѣ˫ас˫а ѡполѹчити. (ἐπιτυχεῖν) ЖФСт к. XII, 91; ис пьрва пленьны˫а ѥмѹ крѣпъчеиша пьрвыихъ ѡполѹчи и непреклоньнъ вьсьма. тѣмъ и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
дарованиѥ — ДАРОВАНИ|Ѥ (61), ˫А с. 1. Дарение, одаривание: аще къто въспри˫ати˫а ради злата. или иного коѥго образа. или нѣкоѥго даровани˫а ради своѥго. обрѩщетьсѩ (διὰ... ἀπάθειαν) КЕ XII, 72а; имаши цр҃квь. въ нѥи же дѣѥтьсѩ дх҃овьноѥ дарованиѥ. събьраномъ … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
даръ — ДАР|Ъ (981), ОУ с. 1. Дар, подарок: Мьзда и дарове ослѣплѩю||<ть очи мѹдрыи>хъ. да видѩштеи не видѩть. (δῶρα) Изб 1076, 170 об.–171; то же МПр XIV, 168 об.; призвавъ кы˫аны многы дары имъ давъ ѿпѹсти. СкБГ XII, 10б; дары же пославъши и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
ди˫аконьскыи — (11) пр. к ди˫аконъ: пакы же и на ди˫аконьскыи санъ ѿ нѥго изведенъ сын. ЖФП XII, 67б; преже уподиаконьскааго. ли диаконьскааго. ли поповьскааго поставлѥни˫а. се да творить. (διακόνου) КЕ XII, 45а; Еже есть дѣло прозвітерьск(о)ѥ. и ди˫аконьскоѥ.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
належати — НАЛЕЖ|АТИ (93), ОУ, ИТЬ гл. 1. Лежать, находиться, располагаться на чём л.: и измѣнѧѥть(с) належащаѧ индити˫а на с҃тѣи трѧпезѣ. и полагаѥть(с) постьна˫а. УСт XII/XIII, 8 об.; другое бо оку [вм. око] ˫ако призираеть на все тѣло ѹдобь... А другое… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
независтьныи — (7*) пр. 1. Обильный, щедрый: и сво˫а сде сласти независтьно обрѧщють въспри˫атиѥ. власъ бо единѣхъ ѿ˫атиѥ стварѧюще. въ своихъ домѣхъ сѣдѧть. ни ѥдиного мнишьскаго чинѹ свершающе послѣдовани˫а. ли ѹстава. (ἄφϑоνоν) ПНЧ XIV, 15а; не во тще бо… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
